Понад 400 учасників зібрались для роботи на водній платформі, серед них близько 100 вживу у Києві.
«Уявіть – ви приходите сьогодні додому, а вода з крана не тече!.. І в сусідів її немає! І завтра, і післязавтра вона не зʼявляється…
Які у вас перші думки щодо цього?
От з цими відчуттями і тривогою ми сьогодні разом з експертами, представниками органів влади, бізнесу та науковцями, з лідерами міжнародних проєктів і попрацюємо разом на водній платформі», – з таких слів свій виступ розпочала лідерка Асоціації професіоналів довкілля PAEW Людмила ЦИГАНОК і нагадала:
Водні ресурси України використовуються і забруднюються набагато інтенсивніше, ніж в інших країнах.
«В структурі ВВП Україна випереджає багато європейських країн за водоємністю економіки. В цей же час ми розуміємо, на кожного українця припадає менше 1000 літрів води, придатної для споживання.
У Німеччині та Швеції — вдвічі більше, а в Австрії — майже в 7 разів.
Для більшості країн Європи використання підземних вод сягає 90 %, що забезпечує задоволення потреб населення високоякісною питною водою (мова сАме про питне водопостачання, а не про використання цінної артезіанської води для господарських потреб).
Україна — одна із небагатьох держав, де існує два різних набори стандартів якості води — водопровідної, що надходить із централізованого водопостачання та криничної води.
Міське водопостачання забезпечується в Україні за рахунок підземних вод лише на 25 %.
Централізоване водопостачання в Україні наявне лише у 23 % сільського населення, решта користується водою з криниць.
Питання води під час війни особливо гостре, це вже питання національної безпеки, а водогосподарську політику не можна розглядати ізольовано, вона має розглядатися як одна зі складових збалансованої та стійкої економіки»
ІРИНА СУПРУН, засновниця «Геологічна інвестиційна група» наголосила:
Ми недооцінюємо водний ресурс, який маємо, оскільки ніколи не відчували його брак. Якщо порівнювати вартість води в Україні з європейськими цінами, то вона у нас значно дешевша.
Але тільки в умовах великої війни ми відчули потребу у збереженні цього ресурсу та його цінності, зрозуміли масштаби проблем, які можуть чекати на громади. Як бачимо, то чіткої стратегії щодо видобувного бізнесу, в тому числі поводження з водними ресурсами, на державному рівні наразі немає. Політика держави в цьому випадку є більш ситуативною, а не системною. Щоб зберегти цей ресурс має зʼявитися системна політика щодо збереження та правильного, екологічного використання й споживання води.
Форум розпочала ОЛЕНА КРИВОРУЧКІНА, народний депутат, заступниця голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування ВР України, яка звернулась до учасників із словами:
«Щодо нещодавно запропонованої Міндовкілля «Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища».
По-перше, я завжди наголошувала на необхідності реформування цієї системи. Але ця реформа не повинна стати черговою зміною «вивісок», а повинна відбуватися згідно європейських принципів і вимог. Саме тому я створила міжнародну робочу групу при Екокомітеті, щоб експертно підготувати якісні рішення, які принципово змінять ситуацію.
По-друге, як науковець я чітко розумію, що розроблення якісних, ефективних реформ грунтується, в першу чергу, на аналізі попередніх результатів, опрацюванні причин минулих невдалих спроб і помилок. Нагадаю, що попередня аналогічна Концепція була затверджена Кабміном у 2017 році. Чи виконана вона? Ні! Чи хтось аналізував причини невиконання? Ні! Звернулася з відповідним зверненням до діючого Кабміну, чекаю відповіді.
По-третє, що являє собою нова Концепція, запропонована Міндовкілля? В цілому це просто зміна років з попередньої Концепції, але є принципове ноу-хау: до кінця 2023 року пропонується ліквідувати центральний офіс та всі територіальні органи Державної екологічної інспекції та створити новий орган Державну природоохоронну інспекцію. Важко уявити скільки це буде коштувати платникам податків, адже відсутня хоч єдина цифра у фінансовому обґрунтуванні цього нерозумного «шабашу». При цьому прописано, що джерелом фінансування є кошти Держбюджету. Дивно, адже ні у бюджеті 2023 року, ні у проекті бюджету 2024 року такі кошти не передбачені. Які статті витрат Міндовкілля думає скоротити, щоб реалізувати недолуге рішення невідомо. Дякую за позицію Міністерству фінансів, яке у своїй відповіді на таку Концепцію офіційно відповіло, що у період воєнного стану у держави є інші пріоритети витрат, ніж просто змінювати назви центральних органів виконавчої влади.
По-четверте, не можна забувати, що Держекоінспекція на сьогодні є єдиним органом, відповідальним за фіксацію екологічних збитків внаслідок збройної агресії. Між її ліквідацією та створенням нової структури однозначно буде певний часовий лаг. І тут в мене вже пересторога не в контексті інтересів захисту довкілля, а в контексті інтересів по захисту держави під час воєнного стану – а чи не зіграє така запропонована Концепція «на руку» агресору? Питань багато і будемо з ними розбиратися».
ОЛЕКСАНДР КРАСНОЛУЦЬКИЙ, перший заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України зазначив:
14 км куб води Україна втратила у зв’язку з підривом Каховської ГЕС.
Україна – це країна, яка малозабезпечена водою. Тому, водна галузь потребує негайної реформи.
Перш за все, потребує негайного напрацювання в стратегії збереження – управління басейнами річок. Суть реформи полягає в економному використанні, зменшенні втрати вод та досягненні доброго стану вод.
І вже до кінця 2023 року разом із Держводагенством презентуємо стратеію реформи водної галузі. Та після оприлюднення буде враховане бачення правок від бізнесу та громад.
ДМИТРО ЗАРУБА, заступник голови Державної екологічної інспекції України акцентував:
«Більшість річкових басейнів, згідно з гігієнічною класифікацією водних об’єктів за ступенем забруднення, можна віднести до забруднених та дуже забруднених. При цьому склад очисних споруд та технології водопідготовки фактично не змінились. Підземні води України у багатьох регіонах за якістю не відповідають нормативам джерел водопостачання. Це пов’язано не тільки з природними умовами їх формування, але і з антропогенним забрудненням, тому вони потребують очищення.
Протягом 2022 року та перших 6 місяців 2023 року Держекоінспекція провела більше тисячі природоохоронних заходів контролю, збираючи та аналізуючи тисячі водних проб. В результаті було представлено претензійно-позовні матеріали на загальну суму понад 86 млн. грн»»
ДМИТРО НОВИЦЬКИЙ, президент «Укрводоканалекологія» звернувся до присутніх:
«Хибно вважається, що водоканали є найбільшими забруднювачами довкілля. Це як звинувачувати нирки у абсцесі організму, не роблячи нічого в їх лікуванні. А очисні споруди – це нирки наших міст: якщо хворіють – треба лікувати! На жаль, досі немає відповіді на сладне питання щодо джерел фінансового забезпечення водопостачальних підприємств – тариф скасовано, а інших законних механізмів не забезпечено! Медичними термінами: діагноз є, а грошей на лікування – не має! Тому, відповідаючи на питання «чи будемо завтра з якісною питною водою?», суспільству разом із державою треба знайти відповіді на виклики сьогодення та прагнути забезпечити стале та ефективне функціонування систем водопостачання, що є запорукою збереження екосистеми та здоров’я нації»
НАТАЛІЯ КОВАЛЕНКО, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор, розкриваючи питання судового захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правових спорах сфери водокористування, охорони, відновлення та раціонального використання водних ресурсів, наголосила:
«Адміністративні суди забезпечують реалізацію права на захист та ефективно захищають права, свободи та інтереси у публічно-правових спорах в сфері охорони, відновлення та раціонального використання водних ресурсів»
