Колишнього заступника міністра оборони Вячеслава Шаповалова призначили винним на догоду натовпу та громадській думці, не надавши доказів його винуватості. При цьому йому відмовляють у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Про це у Facebook написав волонтер і відомий телеведучий Олексій Мочанов.
Він разом із 11 військовослужбовцями на черговому засіданні апеляційного суду виступав поручителем за Шаповалова, але суд залишив колишнього заступника міністра у СІЗО.
«Сенс поруки не в тому, щоб доводити, що «рафік не винний», це зроблять адвокати. Хоча, по ідеї, це і не адвокати повинні робити, а в рамках презумпції невинуватості, про яку у нас так модно і прийнято кричати, сторона обвинувачення має доводити вину», - пише блогер.
Тим часом, продовжує Мочанов, Шаповалова «закривають за ґрати в клітку, вибиваючи з нього дух, морально пригнічуючи та змушуючи визнати провину, оббрехати себе та підтвердити високу кваліфікацію обвинувачення».
Хоча кваліфікація сторони обвинувачення, вважає волонтер, якраз і викликає сумніви.
«Кумедно слухати цих діячів з боку обвинувачення, які розповідають, як і що потрібно було робити рік тому в активну фазу активної фази. Їм, напевно, із закарпатського котла, куди їх зібрали, як чортів на перезмінку, було видніше», - обурюється блогер.
А Шаповалов, на відміну від обвинувачів, як пише Мочанов, «з першого дня на посаді невпинно працював, а не хімічив. І був у Києві. Не у Шешорах».
«Якщо Шаповалов (Шайтанов, Марченко etc) винні – встановлюйте істину, доводьте провину і саджайте хоч на три довічні чи відправляйте розміновувати ногами інженерні споруди ворога. Але як це відбувається зараз – аморально», - написав Мочанов.
Раніше про справу проти Вячеслава Шаповалова розповів його адвокат Сергій Мітюрін. За його словами, ексзаступника міністра звинувачують у тому, що Міноборони в перші дні повномасштабної війни уклало контракти з постачальниками з країн НАТО на умовах повної передоплати. Оскільки частину продукції було поставлено неякісною, Шаповалова звинувачують і в тому, що до договорів не було включено пункт про дотримання українських стандартів.
При цьому постачальники вже мали власні сертифікати натівського зразка, а неякісну продукцію вони відшкодовують новим товаром або грошима. Отримати вкрай необхідну для ЗСУ амуніцію в перші дні війни без передоплати було неможливо – у виживання України ніхто не вірив.
