Про це пише Микола Томенко на своњй сторінці у мережі Facebook. Далі наводимо слова автора без коментарів. Також зазначимо, що думка експерта може не збігатися з позиціЇю редакції.
В часи війни з Росією вишукуємо і пропагуємо, передовсім, ДОБРІ новини від влади. От і нині побачивши урядове повідомлення про створення спеціального розділу на Google Arts&Culture про Україну страшенно зрадів!
Щоправда, моє захоплення діяльністю владців та їх друзів, які освоюють бюджетні кошти у гуманітарній сфері, закінчилося вже на першій сторінці цього розділу.
Щойно якийсь українець чи іноземець зайде на цей розділ «Україна поруч», то одразу побачить рубрику «4 способи познайомитися з Україною».
Розпочинаємо знайомство із відео «Дух України за 2 хвилини». З’ясовуємо, що дух, точніше це - ватний душок, бо левову частину ролика про Україну РОСІЙСЬКОЮ мовою презентують Потап, Монатік і К., а головним символом нашої країни обрано монумент батьківщини-матері.
Далі більше. Дивимося на рубрику «4 Об‘єкти світової спадщини ЮНЕСКО». Чому обрано лише 4 із 7 українських об’єктів ЮНЕСКО не зрозуміло? Можливо за 6 років роботи над цим розділом, як пише сайт КМ, представники культурного кумізму не встигли ознайомитися з усією культурною та природною спадщиною України?
Якщо геодезична дуга Струве, яка проходить територією 10 країн, цікава лише для фахівців, то чому із презентації сучасної України забрали «Ансамбль історичного центру Львова», який в мирний час був найбільш відвідуваним туристами в нашій країні чи Херсонес Таврійський, відреставрований і презентований в ЮНЕСКО САМЕ Україною?! Я вже мовчу, що ЮНЕСКОвський об‘єкт Києва подано лише як Софіївський собор, хоча до нього включено і Києво-Печерську лавру й Храм Спаса на Берестові?!
З-їй спосіб познайомитися з Україною від неосвічених авторів розробки - це «Природа. Відкрийте для себе національні парки України…». І тут біда бідою! Представлені лишень кілька об‘єктів Карпатського регіону. Де Асканія, Софіївка, Олександрія, Дністровський каньйон, Подільські товтри, Бузький гард, Олешківські піски…?
І наостанок - мистецтво з українським авангардом. Цікаво, але на тлі нашої фантастичної та неповторної національної школи живопису, презентація мистецького авангарду як української фішки виглядає, толерантно кажучи, непереконливо.
Не буду завантажувати вас змістом інших матеріалів про «культуру воюючої України», бо там «символ Одеси - «потьомкінські сходи» і маса різноманітного малоросійсько-радянського непотребу!
Спасибі, хоч Потап в трусах, а не як на концерті в Москві та співачок у кокошниках вже немає…
П.С. Для тих, хто не цікавиться гуманітарною політикою України.
