Акафісти як особливий вид хвалебних молитов Господу, Богородиці та святим допомагають у духовному житті, але не варто перетворювати їхнє читання на «вичитування» текстів.
Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів священник Володимир Пучков у коментарі «Православная жизнь».
«Акафісти – явище для церковного життя дещо незвичайне. Як відомо, перший (і протягом тривалого часу єдиний) акафіст був складений як хвалебна пісня Богородиці за порятунок Константинополя від варварської навали. Це відомий нам акафіст «Взбранній Воєводі». Власне термін «акафіст» спочатку і застосовувався виключно до цього молитвослів'я», - пояснив священник.
Протоієрей Володимир зазначив, що з часом у церковному середовищі стали з'являтися й інші акафісти, написані у наслідування акафісту «Взбранній» з використанням того ж принципу, за такою самою структурою, нерідко із запозиченням окремих слів і навіть фраз.
Священник розповів, що за останні роки з'явилося багато акафістів, які не пройшли церковну цензуру, із твердженнями, що суперечать Писанню та вченню Церкви.
Отець Володимир підкреслив, що людині, для якої молитва внаслідок досвіду церковного життя перестала бути обов'язком і стала потребою, властиво прагнути до тривалої молитви.
«При бажанні помолитися довше, при необхідності звернутися до того чи іншого святого з молитвою довшою, ніж 5-7 хвилин, або просто певної потреби, що передбачає посилену молитву, акафісти можуть бути дуже доречними», - поділився отець Володимир.
Священник звернув увагу, що необхідно не перетворювати молитви та акафісти на «вичитування» тексту чи художню декламацію.
«Важливо тільки не втрачати віри, благоговійного настрою та почуття міри, щоб передбачувану користь не звернути на фактичну шкоду», - підсумував протоієрей Володимир Пучков.
