Матеріал публікується, як думка автора. Редакція не несе відповідальності і не перевіряє дані, надані і опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.
Історія з прапором Ломаченка нагадала мені сумні та сатиричні описи наших класиків Олександра Довженка та Остапа Вишні Про українців, які не могли визначитися: до якої ж нації вони належать?!,- цитує слова автора Знай.
От Олександр Довженко про своє дитинство на Чернігівщині і розмову з батьком (нагадаю, що народився він у Сосниці 10 вересня 1894 року) згадує у " Зачарованій Десні»:
"А ми хто? Ми хіба не росіяни?
- Ні, ми не росіяни.
- А які ж ми, ТАТО? Хто ми?
- А хто там нас знає, - якось понуро каже мені батько.
Прості ми люди синок ... хахли, ті, що хліб обробляють. Сказати б, мужики ми…
Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки звання залишилося".
Остап Вишня в» Чухраїнцях " (1926 р.) про тих, хто боявся назвати себе українцями або не міг визначити свою національність, пише так:
"Чухраїнців було чимало і щось більше тридцяти мільйонів, - хоча вони й самі не знали, хто вони такі…
Як запитають було їх:
- Ви, лорди, нації?
Вони почухавшись, відповість:
- Та хто й знає?! Живемо в Аккермані?... перепрошую, в тексті Остапа Вишні, - в Шенгеріївці...православний.»
Як бачимо, що хоч зараз і не Чернігівщина часів Російської імперії і не 20-роки Радянської України, а чухраїнці так і не перевелися, навіть за часів незалежної України!
П.С. І повинні визнати дієвість в Україні пропаганди глави РПЦ Кирила і К., що «немає поділу на народи і держави, а є паства Російської Православної церкви».
