Сьогодні внутрішньо-політичні розбірки у владній команді чітко віддзеркалюють головні біди нашої країни: і це не лише Путін і корупція, про які мовлено багато, а й безвідповідальність та цинізм як нинішньої влади так і парламентської опозиції!
Нині багато коментарів щодо порушень парламентських процедур, неповазі до меншості у так званій справі Разумкова. І це правда. Але правда і в тому, що від 2014 року ні влада ні опозиція не захотіла відновити регламентні норми про статус, права і відповідальність у діяльності коаліції та опозиції, які діяли в 2008-2010 роках і були вилучені командою Януковича. Тому по факту нинішній статус як парламентської коаліції так і опозиції є неформальним, бо не врегульований жодним законодавчим актом України.
Ще більше хаосу і безвідповідальності у реальній практиці дій офісу президента, який досі діє поза законом. Нагадаю лише два останні факти: перший помічник президента Шефір і голова виконавчого комітету Національної ради реформ Саакашвілі працювали на громадських засадах. Тобто робота по визначенню стратегії України, організації щоденної діяльності президента з повним доступом до державної таємниці виконували не державні посадовці, а волонтери?!
Очевидно, що ухвалення закону про президента або про допоміжні та консультативні органи Президента є теж вкрай актуальним і важливим завданням.
Актуальним залишається і ухвалення Закону про заборону подвійним громадянам щонайменше займати посади у державній службі та брати участь у виборах у ради всіх рівнів!
Загально кажучи нині варто більше уваги приділяти правовому статусу інститутів влади, а не політичним чи передвиборчим заявам владців, які до того ж ніхто з них не збирається виконувати. Бо посадовці приходять, відходять, втікають і сподіваюся потраплятимуть до в‘язниці, а інститути влади повинні стабільно функціонувати завжди!
