Професор, провідний науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук України Олена Стяжкіна вважає, що не тільки СРСР, а й український національний рух також відродився під час Другої світової війни.
Про свою книгу «Точка нуль для України. Чотири нариси Другої світової війни» вона розповіла в програмі Андреаса Умланда «Політична україністика».
«Це історія про те, що народи імперії хочуть бути незалежними, створювати свою державу. Можлива загибель радянської імперії проросла знову, як і в Першу світову війну, ідеями незалежності: естонської, латвійської, литовської, і української в тому числі. Ця ідея незалежності створила цілу перспективу, в якій була і політична доктрина, і економічна, і армія, яка так чи інакше була сформована в умовах протистояння двох тиранів», - зазначає вона.
Цей тренд - нова незалежність - був і польським, і литовським, і українським.
«Коли гітлерівці були повалені, радянська влада взялася втихомирювати людей, ідея незалежності яких була головною ідеєю цієї війни. Далі вийшла дуже кривава історія, пов'язана з масовими депортаціями, нескінченними рейдами, провокаціями НКВД на території Західної України. Зі звірствами, які приписувалися українським націоналістам, з глибоко ешелонованою інформаційною війною. Зі створенням нового словника, де український націоналіст через кому був завжди прихвоснем фашизму. З 1947 року це йде і ніяк не спадає до сьогоднішнього дня», - розповідає історик.
Взявшись за нову переможну стратегію, тепер уже з українцями, радянська влада вперше зіткнулася з групою людей, які точно знали, за що вони потрапляють у ГУЛАГ. «Ці люди точно знали, що їх заарештовують, розстрілюють, відправляють на заслання за те, що вони українці», - робить висновок Стяжкіна.
Politeka повідомляла, що Фінберг розповів про дисидентство як явище в суспільно-політичному житті України.
Також Politeka повідомляла, що вийшла книга Михайла Винницького «Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності».
