Віртуалізація виробляє виробництво споживання, без нього конкуренція між монополіями буде неможлива через надлишок товару. Про це у програмі Руслана Бізяєва «Культ особистості» розповів доктор філософії Сергій Алушкін.
«Цей товар об'єктивно не потрібен людям у такій кількості, а виробляти його в меншій кількості просто неможливо. Ми не можемо змусити велику промисловість обмежити своє виробництво. З цим зараз пов'язано особливо багато фантазій у різних екологів, що потрібні якісь етичні норми виробництва і споживання. Насправді це абсолютно контрпродуктивно для розвитку капіталу. Будь-який капітал прагне до самозростання, інакше в ньому сенсу немає. Тому у світовій суспільній системі відбувається виробництво споживача», - міркує він.
Вчений пояснив, за рахунок чого це можливо.
«Зараз спостерігається така некапіталістичність капіталістичного. Деякі речі виробляються не на продаж. Наприклад, серіали, вони очевидно не приносять прибутку. Коли глядачі в останній раз платили підписку за Нетфлікс або інші платформи, щоб подивитися серіал? Зазвичай ми їх «спірачуємо», і виробники серіалів прекрасно це знають», - зазначає Алушкін.
Він пояснив, у чому сенс застосування серіалу як такого суспільного продукту.
«Він виробляє споживача, який буде його дивитися, бачити певний образ життя, і який потім буде купувати побічні продукти. Якщо дивитися складніше, то споживання серіалів або ютуб-програм - це утилізація вільного часу людини за певними алгоритмами. Тобто людина залучена в суспільне виробництво навіть у свій вільний час», - каже філософ.
Такі практики віртуалізації видно на прикладі фашистської Італії в ХХ столітті. Всі люди так чи інакше були залучені в якесь дозвілля: обов'язкові гуртки, читання, туризм, футбол і так далі.
Politeka повідомляла думку Кошулинського, що над українцями тяжіє «совкове» минуле.
Також Politeka повідомляла, звідки, за словами Андрусіва, в українців береться комплекс меншовартості і які його наслідки.
