Про це розповідається у матеріалі російського опозиційного ЗМІ «Утро Февраля».
На думку контріб'ютора The New York Times історика Тімоті Снайдера, культ особи, минулого та імперської величі – це ті аргументи, які підтверджують, що сьогодні росія використовує фашистську ідеологію.
«Мандрівнику в часі з 1930-х років не важко визначити режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та братські могили навколо українських міст – все це не залишає простору для сумнівів», – пояснює Тімоті Снайдер.
Крім того, сьогоднішня політика путіна щодо України схожа на ту, яку свого часу вів Гітлер. Зокрема, йдеться про розуміння держави як штучно створеної, про нетерпимість євреїв, наприклад, в особі президента Зеленського, погіршення ситуації із продовольством у світі, а також про помилкове уявлення народу як такого, що радісно зустрічатиме загарбників.
З іншого боку, не всі політологи, історики, соціологи та філософи згодні з визначенням ідеології путінської росії як фашистської.
«Білоруський і російський, а можливо, і китайський, режими я сам потихеньку вважаю за сукупністю їхніх проявів, тоталітарними режимами нового постінформаційного, постмодерного, якщо хочете, типу. Адже ключовим є контроль за інформацією у всіх її проявах», - пояснює політолог Іван Преображенський.
Тому деякі вчені вважають, що для позначення путінського режиму доцільно використати інший термін – рашизм.
«Називаючи те, що відбувається фашизмом, ви нівелюєте нинішні злочини влади, а також всі злочини червоного періоду, маркуючи їх як абстрактне зло. Бо фашизм, що пішов в історичне небуття, і став абстракцією», - пише правозахисниця Аліна Вітухновська.
Як повідомляла Politeka, Стус пояснив, як військовий успіх України вплинув на процес її інтеграції з ЄС.
Також Politeka писала, що Дикий пояснив, чи варто побоюватися наступу білоруських військ.
