Нещодавно Верховна Рада ратифікувала так звану Стамбульську конвенцію. Повна її назва: Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Ця новина відразу викликала шквал критики та побоювань стосовно руйнації традиційних сімейних цінностей. Про реальні наслідки від нововведення говорить правозахисник, юрист Олександр Малюк.
Перше, що побачили деякі люди, почавши читати Стамбульську конвенцію, — слово «гендер»…
… І відразу почали говорити про нав’язування суспільству ЛГБТ-цінностей і руйнування традиційної сім’ї. Хочу їх розчарувати: насправді в Стамбульській конвенції, названій так за місцем підписання 11 травня 2011 року, лише в одному абзаці (стаття 4, п.3) вказано, що виконання положень конвенції забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: статі, гендеру, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, стану здоров’я, інвалідності, сімейного стану, статусу мігранта чи біженця або іншого статусу. А стаття 3 визначає «насильство стосовно жінок» як порушення прав людини й форму дискримінації стосовно жінок та означає всі акти насильства стосовно жінок за гендерною ознакою. Тобто «жінка» в Стамбульській конвенції — це жінка в традиційному значенні слова, якщо коротко. А «гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.
Побоюються, що саме ці традиційні ролі чоловіка й жінки в сім’ї намагатимуться змінити?
Процитую статтю 12: «Сторони вживають необхідних заходів для заохочення змін у соціальних і культурних моделях поведінки жінок та чоловіків з метою викорінення упереджень, звичаїв, традицій та всіх інших практик, які ґрунтуються на ідеї неповноцінності жінок або на стереотипних ролях жінок та чоловіків». І далі: «Сторони забезпечують, щоб культура, звичаї, релігія, традиція або так звана «честь» не розглядалися як виправдання будь-яких актів насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції». Іншими словами, якщо традиційною роллю чоловіка в середньовічному суспільстві є домінування над жінкою, то в сучасному цивілізованому світі, до якого прагне належати Україна, чоловіки й жінки мають рівні права.
До речі, про релігію. Чому Всеукраїнська Рада Церков виступила проти ратифікації Стамбульської конвенції?
Вони наголосили на тому, що не треба вносити додаткову напруженість у суспільство під час війни. Можливо, їх насторожило саме це «викорінення традицій» і особливо стаття 14 про обов’язкові шкільні програми, де крім «рівності між чоловіками і жінками» тишком-нишком втулили «нестереотипні гендерні ролі». Хоча насправді мова йде не про вільний вибір дітьми своєї статі, а про викорінення традиційних ролей чоловіка і жінки у сім’ї, закріплених у Біблії: «Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою» (Буття 3:16). Всеукраїнська Рада Церков також нагадала, що Великобританія, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Вірменія не ратифікували Стамбульську конвенцію, а Туреччина у березні 2021 денонсувала ратифікацію згідно з правом, наданим статтею 80. Причому головним аргументом противників конвенції є начебто пропаганда нею ЛГБТ-цінностей, чого в дійсності немає. Таке враження, що оригінальний текст Стамбульської конвенції ніхто не читав, а основні уявлення про неї склалися на базі висловлювань відомих політиків, релігійних діячів і журналістів.
А які ж зміни насправді чекають Україну внаслідок підписання Стамбульської конвенції?
У Кримінальному кодексі з’являться нові статті, а існуючі буде приведено у відповідність зі Стамбульською конвенцією. Наприклад, буде «криміналізоване» переслідування жінок, так званий «сталкінг». Отже, тим чоловікам, які звикли підстерігати дівчат під їхнім будинком чи роботою, чіплятися в транспорті, ходити слідом за ними по вулицях, треба буде міняти свої традиційні звички.
А якщо це кохання з першого погляду?
Зверніть увагу, як поводять себе з жінками розкуті чоловіки в голлівудських фільмах. Привітайтесь, посміхніться, скажіть або спитайте про що-небудь. У цивілізованих країнах прийнято посміхатися навіть незнайомим людям, бажати гарного дня. Якщо дівчина не проти того, щоб познайомитися з вами, вона ж не буде відразу кликати поліцію! Навпаки, якщо за нею на певній відстані мовчки крадеться чоловік, неначе шпигун, як їй на це реагувати? Вона ж не знає, чи це закомплексований юнак, чи серійний ґвалтівник!
Для багатьох є новиною, що можна сісти за зґвалтування власної дружини…
Ось вам чудовий приклад традиційного погляду на шлюб, як на законне право чоловіка на секс із власною дружиною. У давнину жінка була фактично власністю чоловіка, а подекуди навіть його рабинею. Покарання чекало на тих чоловіків, які зазіхнули на чужу власність, перелюб вважався не меншим гріхом, ніж зґвалтування.
У сучасному цивілізованому суспільстві навіть статевий акт із дружиною можуть визнати зґвалтуванням, якщо він був здійснений без її згоди. Стаття 36 Стамбульської конвенції передбачає, що зґвалтування може бути вчинене також і членом подружжя (між іншим, були й випадки ґвалтування жінками чоловіків). До того ж, вчинення правопорушення проти законної дружини згідно зі статтею 46 є обтяжуючою обставиною. І навіть чинний Кримінальний кодекс України, а саме стаття 152 передбачає за це покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, тоді як за зґвалтування незнайомої людини дають від 3 до 5 років.
А в чому різниця між зґвалтуванням і домашнім насильством?
Згідно зі статтею 126-1 Кримінального кодексу України, домашнє насильство — це умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Карається домашнє насильство громадськими роботами від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до 2 років.
Тобто в нас уже діють положення Стамбульської конвенції?
Ця стаття з’явилася в 2017 році, коли Україна почала вводити в Кримінальний кодекс декі положення Стамбульської конвенції. За даними МВС, у 2021 році в Україні було зареєстровано 326 000 випадків домашнього насильства. Але на практиці справа до суду не доходила, бо правоохоронці намагалися примирити жертву й насильника.
Стаття 48 Стамбульської конвенції забороняє будь-яке примирення після вчинення злочину: «Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для заборони на обов’язкові альтернативні процеси з вирішення спорів, у тому числі посередництво та примирення, стосовно всіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції».
А чи може дружина навмисне заявити про зґвалтування чи домашнє насильство, аби заволодіти майном чоловіка?
Тому-то слідство має встановити факти, опитати свідків і прийти до правильного висновку. Бо, звісно, були й будуть спроби обмовити члена подружжя з метою отримання матеріальної вигоди.
Хто має право свідчити про домашнє насильство?
Згідно зі Стамбульською конвенцією свідчити мають право і сусіди, і діти подружжя. Причому сусіди можуть першими викликати поліцію, почувши крики за стіною. А діти-свідки мають отримати належний захист. Крім того, за насильство, здійснене в присутності дитини, зможуть обмежити батьківські права.
Куди має звертатися жертва домашнього насильства, в поліцію?
Поки що жертви звертаються як в поліцію, так і до юристів, лікарів і психологів. Згідно з конвенцію держава має створити єдину установу, телефонні лінії допомоги, спеціалізовану службу, де людина зможе отримати комплексну підтримку в одному місці, існуватиме взаємна координація всіх необхідних фахівців. Крім того, в багатьох містах буде створено державні притулки, де можна буде негайно сховатися від кривдника. За нормою має бути одне сімейне житло на 10 тисяч населення. Після приведення національного законодавства у відповідність із конвенцією можна буде ще й вимагати грошову компенсацію від кривдника.
