Доктор філософії Сергій Алушкін розповів у програмі Руслана Бізяєва «Культ особистості» про виникнення поняття «віртуальність» і суть «віртуалізації капіталу», а також пояснив, для чого це потрібно.
Алушкін пояснює, що віртуальним капіталом можна користуватися тут і зараз, ніби його вже створили, хоч це не так. У приклад він наводить інвестиції – прибуток з’являється не відразу, але є гарантія його появи в майбутньому. Або ж, каже доктор філософії, так само працюють облігації внутрішньої державної позики: людина, що в них вклалась, отримує з часом частину податків. «Таким чином віртуальність - це те, що не існує у дійсності, але, тим не менш, якийсь ідеал, який володіє для нас дійсною силою і з яким ми змушені рахуватися», - підсумовує гість програми.
Вчений зазначає, що вперше термін «віртуальний» з’явився в античній філософії. «Так називаються людські благодійники на латині», - додає він. А до сфери політекономії, розповідає Алушкін, поняття «віртуальний капітал» застосовували ще тоді, коли самої ідеї цифрової валюти не було, у 19 столітті.
Натомість зараз, каже він, люди вважають ці речі породженням виключно сучасності: «Коли людина чує слово «віртуалізація», вона, в першу чергу, уявляє щось пов'язане з інформаційними технологіями, щось дуже сучасне».
Далі він розповідає, де існує віртуальність: переважно в цифровому просторі, але це не так важливо для філософії та політекономії. Алушкін називає це лише технічною базою. «Я можу виписати вам паперовий вексель, або ми з вами можемо зробити за допомогою цифрових банків договір», - каже вчений і додає, що тут не так важлива форма існування, як віртуальний спосіб функціонування.
Як повідомляла Politeka, Алушкін пояснив різницю між реальною економікою та віртуальною.
Також Politeka писала про те, що Постернак назвав інформацію капіталом, за допомогою якого можна управляти натовпами.
