У Держдепі США днями заявили, що однозначно продовжать вживати економічних заходів проти Росії та тих, хто підтримує її війну в Україні.
Чому настільки згубними є американські санкції? І чи мав рацію 28-й президент Вудро Вілсон, який 104 роки тому сказав, що «країна, яка зазнала бойкоту, близька до капітуляції» і що, мовляв, якщо вводяться жорсткі економічні санкції, то у застосуванні військової сили до підсанкціонального суб'єкта просто немає необхідності ?
«Почнемо з того, що у США є спільне почуття «американської винятковості». На основі цього ми маємо відчуття певного статусу екстериторіальності. Це не дуже правильно з точки зору норм міжнародного права, однак, ми вважаємо, що можемо порушувати простір інших країн з метою виявлення злочинців. Тут ми не дуже бентежимося, оскільки США – велика і дуже сильна країна і, незважаючи ні на що, з нами інші країни не захочуть псувати стосунки. Коли хтось має економічні проблеми у США, то це поширюється на всі країни світу. Коли хтось ворог Америки, то йому стає дуже не комфортно у всіх цивілізованих країнах (я тут не говорю про диктатури – Росію, Іран чи Північну Корею). У цивілізованих країнах, навіть якщо вони не мають відповідних законів або рішень щодо якогось суб'єкта,
«Найжорсткіші санкції США – санкції Міністерства фінансів, – продовжує Юрій Ванетик. – Це Міністерство має Підрозділ з контролю за іноземними активами – Office of Foreign Assets Control (OFAC). Часто його рішення – політичні і дуже великі. Наприклад, якусь людину або, скажімо, банк помітили в обході ембарго з Іраном, у фінансуванні якихось сумнівних угод і так далі. Ми його позначаємо у нашому списку санкцій. Він у нас називається SDN - Specially Designated Nationals and Blocked Persons List (Список особливо позначених громадян та заблокованих осіб). Туди можуть потрапити як конкретні люди, і компанії чи організації.
Чому потрапляння до SDN є вкрай згубним? Тому що дуже часто в результаті позначаються всі, хто має або мав хоч найменше відношення до підсанкційної людини чи компанії. Всі! Людина могла, наприклад, 5 років тому у якомусь невеликому банку бути дрібним акціонером, мати там якісь свої 3%, але цей банк потрапив до SDN і людина також позначається у цьому списку. Ми не розбиратимемося, чи часто ця людина була в цьому банку, скільки років тому вона туди приходила востаннє, багато чи мало у неї було з цим банком операцій. Ніхто цього не розбиратиметься. Мінфін США його просто теж позначить, і на цьому все.
Все дуже широко. Це посил політичного сигналу навіть не іншим організаціям, а цілим країнам, в яких людина з SDN в даний момент знаходиться. Це так само і посилає країні, з якої він є вихідцем. Американські санкції з'являються на електронних системах усього світу. Усі цивілізовані країни можуть у базах миттєво побачити – під санкціями людина, якась структура чи ні. І такій людині чи структурі стає дуже некомфортно майже скрізь у світі. Це як потрапити до «електронної в'язниці».
За словами американського адвоката, «потрапляння в такий «електронний капкан» обіцяє часті додаткові перевірки, невідкриття банківських рахунків тощо. Одні проблеми згодом виникають. Через інтернет інформація про присутність у SDN підхоплюється скрізь, і зазначений суб'єкт фігурує у всіх електронних базах дата-центрів усіх країн світу.
Що далі? А далі всі біжать подалі від означених людей. Жоден банк не матиме з ними справу, щоб потім і його не почали перевіряти і він раптом сам не опинився в SDN. Нікому не потрібні проблеми, адже усі хочуть максимально мінімізувати ризики.
Санкції Мінфіну США – шалено жорсткі. Вони настільки жорсткі, що їх можна порівняти із кримінальним покаранням. Санкції та висновок ніби йдуть паралельно. Ефект від санкцій настільки глибоко карає, що це схоже на реальне тюремне ув'язнення. Позначається в SDN не тільки конкретна людина або компанія, а там є дані про її дітей, онуків, родичів. Попадають усі, хто таку ж адресу має. Іноді навіть його однофамільці потрапляють. Одним словом, фігурують усі, хто з цією людиною так чи інакше був пов'язаний. І такі люди стають ворогами Америки!
Що це означає на практиці? Це означає, що жодна американська компанія чи організація не має права проводити із зазначеними фігурами жодних транзакцій. Людям, які були позначені у списку санкцій Мінфіну США (наприклад, як це було з Андрієм Теліженком або Рамзаном Кадировим), компанія Google одразу заблокувала акаунти, їх викинули з Instagram та Facebook. Людям із SDN навіть готелі можуть не забронювати номер. Юристи не мають права представляти означених людей без дозволу OFAC, інакше їх дико карають. Якщо якийсь юрист захоче представляти інтереси позначеної в SDN людини, йому потрібно спочатку піти в OFAC і отримати на це дозвіл. Позначена людина стає майже скрізь якщо не радіоактивною, то вкрай і вкрай токсичною».
«Звичайно, санкції України чи будь-якої іншої країни б'ють людиною. Але їх не порівняти з санкціями США. Коли люди з батальйону «Монако» чи бригади «Куршавель» підпадають під американські санкції, я даю відсотків 70 – 80 на те, що вони потраплять і під європейські санкції. Європа просто скопіює їх у свої списки, бо ті причини та обстановка, що призвели до американських санкцій, точно порушують і європейські правила поведінки.
Коли люди під американськими санкціями – їм екстремально некомфортно. Особливо туго людям заможним. У неспроможних, по суті, мало що змінюється у житті. А ось тим, хто реально звик жити на широку ногу (сьогодні він на лижах в Альпах, завтра він на балу у Відні, післязавтра на вечірці в Лондоні), жити стає дуже і дуже боляче», – резюмує Юрій Ванетик.
