Жодного конфлікту між Міноборони рф і шефом "вагнерівців" немає, а наявність такої постаті як Пригожин вигідна путінському режиму, вважає військовий аналітик, співголова ГІ "Права Справа" Дмитро Снєгирьов.
Своїми думками про російську багатоходову інформаційну спецоперацію, важливою частиною якої є нібито зростаюча напруга між Шойгу та Пригожиним, Дмитро Снєгирьов поділився в інтерв'ю виданню "Телеграф".
"Так званий конфлікт між Міноборони країни-окупанта і ПВК "Вагнер" – це частина інформаційної операції російських спецслужб. Насправді ніякого конфлікту не існує. І заяви Інституту вивчення війни не вперше свідчать про повне нерозуміння ситуації його так званими аналітиками", – наголошує експерт.
Він зауважив, що для мінімізації суспільного обурення в рф через колосальні втрати у війні в Україні російська верхівка зосередилась на мобілізації так званого "спецконтингенту" (адже "за зеками ніхто не плакатиме"). А командуючих Лапіна й Герасимова на час вивели в тінь, аби вберегти від опали. Натомість представили такі кадрові рішення як результат "конфлікту" між російським Генштабом з одного боку та Пригожиним і Кадировим – з іншого.
"Так званий конфлікт між Міноборони країни-окупанта і ПВК "Вагнер" – це частина інформаційної операції російських спецслужб. Насправді ніякого конфлікту не існує. І заяви Інституту вивчення війни не вперше свідчать про повне нерозуміння ситуації його так званими аналітиками", – наголошує експерт.
Він зауважив, що для мінімізації суспільного обурення в рфчерез колосальні втрати у війні в Україні російська верхівка зосередилась на мобілізації так званого "спецконтингенту" (адже "за зеками ніхто не плакатиме"). А командуючих Лапіна й Герасимова на час вивели в тінь, аби вберегти від опали. Натомість представили такі кадрові рішення як результат "конфлікту" між російським Генштабом з одного боку та Пригожиним і Кадировим – з іншого.
Вербуванням "зеків" у кремлі вирішували ще одне завдання, суто прагматичне – утилізувати якнайбільше специфічного контингенту.
"Саме тому вербування відбувалося, як правило, у так званих "чорних зонах" – колоніях, які перебували під контролем кримінальних "авторитетів". За дивним збігом обставин, Пригожина не цікавили ані СІЗО, ані колонії-поселення, ані так звані "червоні колонії", які перебувають під контролем адміністрації. Ставка робилася і на зниження впливу криміналітету на місця позбавлення волі, і на вирішення економічних проблем, зменшення навантаження на бюджет", – зазначає Снєгирьов.
Про масштаби такої "утилізації" свідчать показники найбільшої в росії "амністії" за останні роки – 17 тисяч ув'язнених. При цьому штурм найбільш проблемних для росіян ділянок укріпленої оборони ЗСУ (Соледар і Бахмут) здійснювали саме зеки-вагнерівці, який кидали і продовжують кидати у суїцидальні лобові атаки.
"Це робиться, щоб пояснити колосальну кількість втрат під час штурмів Соледара і Бахмута. А втрати ці, за даними самого Пригожина, дорівнювали за день боїв у районі Соледара тижневим втратам російської армії по всій лінії фронту. Останнім часом Генштаб України повідомляє про ворожі втрати в 700-1000 осіб на день. Особливо запеклі бої в районі Соледара тривали близько 10 днів. Тобто, зеків-вагнерівців там поклали не менше 20 тисяч", – констатує експерт.
За словами Снєгирьова, путін також використовує Пригожина як "противагу" військовій опозиції, оскільки побоюється змов і переворотів.
"Одна з ролей ПВК "Вагнер" – не дати армії показати значні успіхи, не дозволити створити "ореол героїв" навколо російських військовослужбовців, як частково було в результаті першої та другої чеченських воєн. Коли той же Рохлін зусиллями ЗМІ створив собі саме такий імідж. Пригожин потрібен Путіну не тільки для стримування опозиції, а й для тиску на великий бізнес, включно з топчиновниками. І казати про те, що хтось там усуває його від путіна, що він в якійсь опалі, – значить абсолютно не розуміти ситуації. Що занадто часто демонструє Інститут вивчення війни, який, на жаль, так багато у нас цитують", – резюмує оглядач.
