Організований вихід підрозділів Збройних сил України із Соледара у жодній мірі не є поразкою української сторони і перемогою — російської. Ворог заплатив за тимчасовий контроль над містом велику ціну, а Сили оборони — виграли час і отримали нові можливості для подальшої деокупації української землі.

Ми можемо говорити про певний успіх ЗСУ — про досягнення тактичних результатів. Адже ми нанесли ворогу максимальне ураження у живій силі і техніці та виконали поставлені завдання.

Тобто, по-перше, ми затримали агресора більше ніж на пів року. За цей час ворогу вдалося просунутися максимум на 20 кілометрів.

По-друге, ЗСУ нанесли окупантам максимальне ураження. І головне те, що ми виграли час для отримання нових зразків зброї, побудували другу і третю лінії оборони. А також найбільш боєздатні частини ЗСУ пройшли підготовку та отримали сучасне оснащення.

Варто зазначити, що Соледар — це невелике містечко з 11 тисячами населення до війни. Єдина його цінність з військової точки зору полягає в тому, що воно є першою лінією нашої оборони на відрізку Бахмут-Сіверськ.

Із взяттям Соледара росіянами не вирішено питання взяття під вогневий контроль траси постачання. Бої зараз точаться за контроль над трасою. Тому сам контроль над містом їм нічого зі стратегічної точки зору не дає. Так само, як і контроль над залізничною станцією "Сіль".

Ця станція, не є такою ключовою, як, наприклад, Дебальцеве для окупаційної армії, якою здійснювалося постачання для військ.

Отже із взяттям житлової забудови міста не вирішується основне питання. Наразі лінія оборони проходить по річці Бахмутка-залізнична колія у бік Благодатного. Саме це не дозволяє ворогу створити передумови оперативного оточення Бахмута. Для того, щоб зробити це, необхідно взяти контроль над локаціями.

Наразі підрозділи десантно-штурмових військ ЗС рф намагаються тиснути з півдня й півночі саме в район населеного пункту Благодатне, аби перекрити шляхосполучення та взяти під фізичний і вогневий контроль трасу, що сполучає Бахмут, Соледар і Сіверськ.

І саме це – ключове завдання окупантів у моменті взяття Соледару. Жодним чином це не контроль за "Артемсіллю".Тобто головна мета противника – відрізати постачання для українського гарнізону в Бахмуті.

На мою думку, не виключено, що українські війська з часом відійдуть і з Бахмута. А надалі оборонна лінія вибудується на ділянці Часів Яр-Костянтинівка-Краматорськ-Слов'янськ. А вони, за оцінками самої російської сторони, є неприступними фортецями.

Враховуючи кількість втрат росіян в боях за Бахмут, окупація Соледара, — м'яко кажучи, Піррова перемога.

Пригожин під час боїв за Соледар заявив, що у штурмових боях безпосередньо в Соледарі брали участь виключно "вагнерівці". Примітно, що міноборони рф повідомляло про те, що підрозділи ДШВ з півдня і півночі заблокували місто Соледар. Йдеться про те, що так званий "спецконтингент" Пригожина фактично запустили в місто й закрили для них виходи.

Ще раз наголошую: пригожинських найманців запустили в Соледар по так званому "коридору" для вуличних боїв. А вуличні бої – це бої високої інтенсивності. І в цей час з обох боків підрозділи повітряно-десантних військ рф блокують місто, фактично не даючи їм можливості вийти.

Показово, що така російська спільнота, як "Русь сидящая", яку важко запідозрити в симпатіях до України, заявила, що загальні втрати ПВК " Вагнера" в боях за Бахмут і Соледар становлять приблизно 40 тисяч. У своєму підрахунку вони виходять з того, що було 50 тисяч найманців з числа в'язнів, а зараз залишилося не більше 10 тисяч.

Донецька область — це велика агломерація, і якщо вони з такими втратами будуть кожен маленький населений пункт брати, то людей не вистачить.

Нагадаю, 25 січня, Збройні сили України повністю залишили місто Соледар, що в Донецькій області. Бійці відступили з міста, аби зберегти життя особового складу та закріпитися на заздалегідь підготовлених рубіжах оборони.

Водночас у Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що українські військові не виходитимуть із Бахмута, доки там є можливість оборонятися. Наразі ситуація у місті контрольована.

Дмитро Снєгирьов