Про це вона розповіла у програмі «Різні люди».
Як пояснює блогерка, вплив Лукашенка поширюється на сфери політики, медіа та великого бізнесу, пов'язаного якось із міжнародними відносинами, в умовах і мирного, і воєнного часу. Тобто, констатує вона, від нього залежить дуже багато і часто продовження економічних відносин із ним – це неминучість, яку доводиться проходити.
«Лукашенко контролює все до того моменту, поки це не починає входити у протиріччя з путіним», - підкреслює Тетяна Мартинова.
Вона також згадує, як йому вдавалося використати ситуацію на свою користь, наприклад, 2019 року, коли вирішувалося питання інтеграції Білорусі з росією. Тоді, зазначає гостя програми, у Мінську розпочалися мітинги, але нікого не хапали і не катували, тобто це було потрібно самому Лукашенку.
«2020 рік повністю позбавив Лукашенка можливості крутитися, багатовекторності його», - констатує Тетяна Мартинова.
На думку радіоведучої, і Лукашенко, і путін залишилися в СРСР, тож розглядати їх треба, виходячи з цього архетипу. У той же час вона не вважає Білорусь радянською країною, але совок залишився в головах деяких людей.
«Ностальгія за совком – це не ностальгія за совком, це така ілюзія, яка залишилася в цих головах, тому що вони були молодші, у них були мрії, надії, щось здійснилося, щось – ні, люди були ближчі, рівніші», – пояснює Тетяна Мартинова.
Також блогер зазначає, що після виборів 1994 року білоруси не мали, крім Лукашенка, жодного легітимного лідера.
«Але за опитуваннями такими ще нормальними, людськими, якими ще були (вже немає нічого, звичайно, в Білорусі вже знищено все, я маю на увазі НКО), у Лукашенка рейтинг був 18%, він навіть до 20% не дотягував. Тобто, у нього рейтинг падав із роками, ясна річ», - констатує Тетяна Мартинова.
Як повідомляла Politeka, Піонтковський назвав українське місто, здатне зруйнувати режим путіна.
Також Politeka писала про те, що Преображенський прокоментував публікацію розмови французького та російського президентів.
