Далі наводимо слова автора без коментарів. Також відзначимо, що думка експерта може не збігатися з позицією редакції. Але ми не можемо заборонити людині висловлювати свою позицію.
16 лютого 2022 року Кабінет Міністрів доручив Міністерству захисту навколишнього середовища і природних ресурсів та іншим відомствам опрацювати питання створення парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва на території урядової резиденції «Межигір'я».
Цим рішенням влада закріпила більшовицько-популістський підхід у популяризації нашої національної святині тільки як парку, який посадив Янукович і місця, де можна побачити унікальні артефакти – унітаз і батон президента-втікача»!
Натомість Межигір'я відоме з найдавніших часів. Тут були ще язичницькі капища, а з часів княжої України-Русі з'явилися перші християнські храми. У місцевих підземеллях археологи розшукували знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого. З часом Межигір'я перетворилося на духовний центр Українського козацтва. У ньому останні роки свого життя провели знамениті українські воїни. Достеменно відомо, що тут поховані Семен Палій і предок Миколи Гоголя Євстафій (Остап) Гоголь. За дослідженнями фахівців на території Межигір'я загалом знайшли вічний спокій понад півтори тисячі козаків та близько 700 священиків. Всього в різні часи тут було 6 храмів і 3 кладовища. Серед засновників християнських святинь і Петро Калнишевський, а серед їхніх архітекторів-Іван Григорович-Барський.
Саме тому за збереження української національної святині боролися відомі українці. Відомий вчений, перший ректор Університету Святого Володимира Михайло Максимович, виступив на захист Межигір'я, щоб не перейшло це заповідне і духовне місце «в приватну власність всякого торгаша і промисловця».
Наш світоглядний отець Тарас Шевченко не тільки змалював і описав цю історичну місцевість, а й усіляко захищав Межигір'я. так у 1844 році Тарас Григорович Шевченко в листі до Я. Г. Кухаренка писав:
"Був я в минулому році на Україні – був у Межигірського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, осквернили нашу Україну...»
А в поемі» чернець " (1848 рік) поет описує історію Семена Палія, який обрав для себе Межигірський Спас:
«Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство
І весь святий Київ…
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові. Хто ж цей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.»
Катерина II, сумно знаменита своєю боротьбою проти козацтва, указом від 1768 року ліквідує Межигірський монастир, який за рік підпалили. Тарас Шевченко переконаний, що без вказівки російської влади не обійшлося: "як цариця з Нечесою Києвом ходила і Межигірського Спаса вночі запалила".
Згодом тут влаштували імперську фаянсову фабрику, а з 1884 року в Межигір'ї знову з'явилося духовенство.
За часів Радянської України тут поселяється колектив молодих художників, які займаються відродженням керамічного виробництва. З 1923 року керамічні курси отримали статус технікуму, а згодом Інституту. Серед викладачів і знаменитий Михайло Бойчук.
Після перенесення столиці Радянської України з Харкова до Києва територія Межигірського монастиря стає місцем для заміської резиденції комуністичних вождів Постишева, Косіора, Хрущова і Щербицького. Більш того, в 30-роках тут не тільки знищені християнські святині, а й дороги до дач вимощені фресками і цеглою з цих храмів.
За часів німецької окупації-резиденція рейхскомісара України Еріка Коха.
З 2002 року, крок за кроком, національну святиню українців прибирає до рук Віктор Янукович. Вірний син московського патріархату забудовує історико-заповідні місця, а на місця одного із стародавніх кладовищ з'являється вертодром!
Отже, нинішнє рішення уряду про створення в Межигір'ї так званого парку-пам'ятки садового мистецтва в дусі менталітету більшовицько-пострадянської номенклатури.
Усі відомі історики та краєзнавці переконані, що у Межигір'ї мають створити національний заповідник саме історико-КУЛЬТУРНОГО спрямування, де Паркова частина стане лише однією з його складових.
А серед першочергових завдань цього заповідника мають бути фахові археологічні роботи та наукові дослідження, а не лише екскурсії до «золотого батона та унітазу Януковича».
П. с. у статті використано дослідження істориків, археологів та краєзнавців Київщини, зокрема Геннадія Межигірського (Ніколаєнка).
