Ексглавред запорізької газети «Субота Плюс» пише щоденник, у якому описує життя на фронті.
Публікуємо частину щоденника Богдана Василенка, який розповсюджує онлайн-видання «Утро Февраля».
У дванадцятій частині фронтового щоденника журналіста йдеться про його 44-ий день народження. «Вік, коли старанно вибудовані в молодості плани втілюються в життя, а омріяне дерево кар'єри починає рясно плодоносити», - зазначає Богдан Василенко.
Водночас він пише, що його сім’я, хай і не з ним у цей день, але хоч у безпеці. Також він зауважує, що через війну змінилося саме поняття любові рідних: якщо раніше це була буденна річ, то сьогодні – цінне рятувальне коло, коли навколо – лише невизначеність і небезпека.
За словами журналіста, цей день він мав провести в колі родини за святковим столом, але повномасштабний наступ військ рф зламав не лише ці плани, але й узагалі уявлення про майбутнє, від якого залишився хіба фундамент. «Разом з Маріуполем і Рубіжним путінські ракети повністю знищили будиночок моїх планів, загороджувальний дим ворожих атак приховав майбутнє в рідній професії. Немає приводів для свята — на знайомих з дитинства землях чужинці орають поля тоннами снарядів та встановлюють свої порядки», - пояснює Богдан Василенко.
Також він планує наступного року опублікувати цю замітку на сторінці у Facebook і як тост сказати слова «щоб не було війни». «Бажаю собі дожити до цього часу. Бажаю всім нам дожити до Перемоги», - пише журналіст.
Як повідомляла Politeka, Бронжуков розповів, чому росії не потрібна успішна Україна.
Також Politeka писала про те, що Володимир Стус пояснив, хто найбільше допоміг Україні.
