Український письменник, журналіст та блогер Станіслав Асєєв розповів про умови, в яких йому доводилося створювати текст для майбутньої книги про його ув'язнення у катівні «Ізоляція» в Донецьку.
Про це стало відомо з програми «Політична україністика» Андреаса Умланда.
За словами Асєєва, до «Ізоляції» він потрапив після того, як його утримували у підвалі у будівлі так званого міністерства держбезпеки, де він уже почав вести рукописи, в яких описував психологічні нюанси перебування у цих критичних ситуаціях. Потрапивши до катівні «Ізоляція», журналіст попередив адміністрацію, що бере із собою ці записи, але зміг почати писати там лише через місяці, оскільки спочатку перебував у перманентному стані шоку від перебування у цьому місці.
Він зазначив, що записи вів дуже акуратно, з огляду на те, що за ув'язненими велося цілодобове спостереження, а також розуміючи, що будь-якої миті у нього можуть відібрати записи. Тому автор не вказував у рукописі жодних імен і позивних, а лише описував психологічні спостереження, наприклад, взаємини адміністрації «Ізоляції» та ув'язнених, як на них дивиться адміністрація та люди, яких щойно катували.
Асєєв розповів, що йому дозволили писати лише тому, що через півтора року все відібрали і прочитали кожне слово, щоб зрозуміти, яку інформацію він може передати, якщо колись вийде на волю. За словами журналіста, він знав, що це може статися, тому створював фактично скелет майбутньої книги без будь-яких речей, за які його могли, наприклад, кинути у карцер.
«Проте рукопис у мене відібрали, нічого не повернули, але, оскільки минуло вже півтора року, як я це писав, я вивчив це все фактично напам'ять. У камері загалом займатися нічим, крім як ходити від стіни до стіни. І, рухаючись від стіни до стіни годинами, фактично я, по-перше, повторював те, що я вже написав і вивчив, а по-друге, я так само створював нові тексти, оскільки писати мені заборонили. Я створював тексти в голові, як вірші, та повторював їх на ніч», - розповів Асєєв.
Як повідомляла Politeka, Друзенко розповів, як медикам-добровольцям не давали статус УБД.
