За тиждень, з нагоди Дня Незалежності України відбудеться візит Константинопольського патріарха Варфоломія. Глава Фанару не відвідував Україну з 2008 року, і це його перший офіційний візит з моменту створення Православної церкви України у 2018 році.
Про це пишуть Акценти.
Щиро кажучи, за останні три роки, ПЦУ остаточно розкололо не тільки Україну, а ще і увесь православний світ. ПЦУ, яка об’єднала дві неканонічні церковні структури – Українську православну церкву Київського патріархату та Українську автокефальну православну церкву, була створена попри молитви та думки ієрархів і парафіян канонічної Української православної церкви, яку, на відміну від ПЦУ визнавали та визнають усі Православні Церкви, зокрема і Вселенський Патріархат. Ба більше, після свого створення, структура ПЦУ, яка об’єднала дві неканонічні гілки православ’я, в принципі й не могла бути монолітною, за кілька місяців після грудня 2018 року, вона знову розкололася – з її складу, разом з колишнім предстоятелем патріархом Філаретом (Денисенко) частково вийшла УПЦ КП.
Таким чином, релігійна ситуація повернулася майже на те саме місце, з якого вона нібито зрушилася наприкінці 2018 року – в країні знову залишилося три православні структури, одна з котрих (УПЦ) була і є канонічною, а дві - ПЦУ і УПЦ КП ні.
Заради справедливості, варто сказати, що ПЦУ зараз перебуває у «напівканоничному» стані: Її за вимогами та проханнями Константинополю визнали три Помісні Церкви: Олександрійська, Грецька та Кіпрська. Небажання інших Помісних Церков визнавати нову структуру обумовлено сумнівами у її канонічності, бо вона була створена на базі організацій, які сама Константинопольська Церква до 2018 року відкрито вважала розкольниками. У зв’язку з цим, невідомо, яким чином інші Помісні Церкви, крім вищезгаданих (які в певному сенсі залежать від Константинополю) мають визнати нову структуру, ієрархат котрої майже повнiстю складається зі священнослужителів, які були рукопокладені всупереч усім канонам.
Ускладнює ситуацію ще той факт, що після об’єднання УПЦ КП і УАПЦ та створення ПЦУ, на вірників та священників канонічної УПЦ постійно чиниться тиск з боку різних активістів, які не гербують захоплювати храми та насильно переводити парафії з УПЦ в ПЦУ. Не гербують чинити тиск на канонічну Церкву і представники влади. Підтримка ПЦУ є однією з головних державних ліній, які чинний президент Зеленський перейняв у свого попередника Порошенка.
До речі, підтримка ПЦУ Фанаром призвела у певному сенсі до розколу і в православному світі – з Константинополем розірвала спілкування Російська Православна Церква, на канонічній території котрої Константинополь створив власну структуру. Фактично, православний світ розділився на тих, хто підкорився патріархові Варфоломію і тих, хто не хоче порушувати канони та має свою тверду позицію. Становище, в якому опинився глава Фанару, в певному сенсі ізолювало його від більшості православного світу. 13 серпня на турецькому острові Імврос відбулися урочистості з нагоди 60-річчя дияконського рукопокладення патріарха Варфоломія. Бажання відвідати захід чітко висловили лише патріарх Олександрійський та глава ПЦУ. Глави ж дружніх Константинополю Еладської та Кіпрської Церков довго сумнівалися чи бути присутніми та в підсумку відправили лише власних представників.
Вже зараз зрозуміло, що візит патріарха Варфоломія в Україну погіршить ситуацію з розколом як в країні, так і в принципі у світовому православ’ї. Нажаль, глава Фанару на такі «дрібниці» уваги не звертає. Навпаки, він підтримує своє дітище, яке заради свого благополуччя готове «зжерти» всіх, навіть канонічні організації, якою без сумніву є УПЦ. Проблема в тому, що патріарх Варфоломій постійно заявляє, що він є «першим серед рівних», проте при цьому він ніколи не засуджував тиск та свавілля у відношенні до Української православної церкви. Навпаки, підтримуючи українську владу, яка дозволила націоналістам відкрито атакувати парафіян УПЦ, Константинопольський патріарх навмисно потурає насиллю. Нажаль, за останні роки стало зрозуміло, що Варфоломій для усіх українців, не тільки вірників канонічної УПЦ, є не творцем або захисником «вільного українського православ’я», а скоріше гонителем істини.
Саме тому, на заходах, присвячених святкуванню Дня Незалежності України, за словами керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, представників УПЦ не буде. Патріарха Варфоломія, це, правда, не турбує – він і не планував зустрічатися зі священиками або парафіянами УПЦ, аби якось зцілити рани українського православ’я. Він їде до свого напіввизнаного дітища, заплющуючи очі на кров, яка з цих ран сочиться. Якщо це все і було зроблено заради глобального протидіяння Росії, чи воно насправді цього було варте? Питання мабуть і риторичне, але мільйоні українців, які щодня дискримінуються за релігійною ознакою абсолютно реальні.
Ну і звичайно, все це впливає не тільки на Україну. Фанар відштовхнув від себе інші Помісні Церкви, котрі справедливо побоюються, що з ними може статися саме так як з УПЦ – Константиполь просто перестане враховувати їхню думку та позицію, і спокійно розділить вірників за власним бажанням та планом.
