Президент Франції Еммануель Макрон та російський диктатор володимир путін постачають озброєння Вірменії, камуфлюючи своЇ дії посередницькою риторикою.
Про це пише Апостроф.
За даними видання, факт поставок підтвердив екс-радник Міноборони Франції Емануель Дюпюї. Також він повідомив про заплановану номенклатуру подальших поставок. Французька зброя посилює позиції вірменських противників мирного врегулювання з Баку. Крім того, подібні рішення провокують ескалацію конфлікту.
Цікаво, що Дюпюї не вбачає протиріч між тим, що Париж намагається позиціонувати себе посередником між Єреваном і Баку і в розпал переговорного процесу озброює одну зі сторін конфлікту. Хоча по суті, офіційний Париж підриває зусилля Вашингтона та Брюсселя щодо врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту. Тим часом Франція, як і РФ позиціонує себе як «посередник», але при цьому озброює одну із сторін конфлікту.
Важливо, що така зовнішня політика Франції є загрозливою для інтересів України та Ізраїлю. Адже Єреван є основним логістичним центром Путіна для обходу санкцій. Це означає, що французька зброя, що поставляється до Вірменії, може бути використана також і у війні проти України.
Ще в травні американське видання The Wall Street Journal зазначало, що політика Макрона на Південному Кавказі відповідає інтересам Путіна, і обидва вони перешкоджають зусиллям Вашингтона щодо досягнення миру між Вірменією та Азербайджаном.
За даними українських ЗМІ, напередодні російської агресії французький істеблішмент серйозно розглядав можливість формування стратегічного альянсу з Москвою на Південному Кавказі, але початок війни став на заваді цим планам. У листопаді 2022 року ізраїльське видання Hamodia попереджало про плани Парижа «постачати Вірменії важке озброєння», зазначаючи, що від цього «виграє Росія та Іран». У грудні ізраїльські парламентарі офіційно визнали: позиція французів щодо Карабаха «грає на руку Ірану, зацікавленому в ослабленні Азербайджану».
Постачання французької зброї підживлює наполегливість вірменських реваншистів. Більшість з них становлять проросійські сили. Вони відчувають зростаючу військову та політичну підтримку Парижа, і тому чинять більший тиск на уряд. Як наслідок, прем'єр Пашинян виявляє нерішучість і все частіше вагається у питанні мирного врегулювання з Баку.
На відміну від Франції та РФ, які з 1990-х років навмисне затягували процес азербайджано-вірменського врегулювання, тепер реальними посередниками виступають Вашингтон та Брюссель, зазначає український Telegraf. А Макрон, як і Путін, прикриваючись «мирними переговорами», намагається підвищити свій вплив та військову присутність у регіоні, провокуючи ескалацію конфлікту.
