14 листопада капітан збірної України з біатлону Дмитро Підручний буде боротися за посаду голови своєї федерації і не вважає, шо у 31 рік є занадто молодим для президента ФБУ. Не звертаючи уваги на тиск та чутки, які поширюють про нього конкуренти, чемпіон світу-2019 впевнений, що може здійснити необхідні реформи і змінити улюблений спорт мільйонів українців на краще.

У розмові з OBOZREVATEL Дмитро розповів про одну з основних проблем в українському біатлоні, через яку у нас немає відповідної зміни поколінь, а також зізнався, чи планує змагатися у цьому сезоні на Кубку світу.

– Дмитре, коли ви прийняли для себе рішення балотуватися на посаду президента Федерації біатлону України?

– Рішення не приймалося спонтанно. Будучи досвідченним спортсменом, давно думав про те, що у біатлоні назріли зміни і певні реформи, щоб він почав розвиватися. І зі своїми колегами по команді, і з тренерами ми неодноразово обговорювали, що треба щось змінювати, рухатися далі, розвивати біатлон на місцях.

І коли почалася ця історія, що Володимир Бринзак більше не планує балотуватися, я поговорив зі своїми однодумцями, колегами, тренерами і тими людьми, які зараз у моїй команді, і дійшов висновку, що у мене є амбіції, є сили, щоб змінити існуючу ситуацію в українському біатлоні. І прийняв рішення спробувати свої сили у боротьбі за пост президента ФБУ.

– А які першочергові проблеми ви побачили в українському біатлоні?

– Зараз основна проблема полягає в тому, що федерація не працює з регіонами, і ми втратили багато своїх спортсменів через те, що відбувалася натуралізація біатлоністів з інших країн. У сумі це дало те, що у нас зараз немає зміни поколінь, а певні покоління спортсменів просто відсутні. Якщо так буде тривати і надалі, то в недалекому майбутньому можемо стикнутися з тим, що не буде кого виставляти на старт на Кубку світу чи Кубку IBU.

Тому одна з основних проблем, що не відбувається розвиток регіонів і не має від всеукраїнської федерації тієї підтримки, яка була б потрібна.

– Хто підтримав вас у рішенні поборотися за посаду голови ФБУ?

– Звичайно, сім'я. Ми багато про це говорили з дружиною, батьками і моїми найближчими родичами. Вони, напевно, бачили, як я живу біатлоном і як горю до того, щоб щось тут змінилося. Вони були першими, хто мене підтримував.

Звичайно, що мене підтримали у команді й взагалі більшість біатлоністів усієї України. Я спілкувався з ними на цю тему. Не можу сказати за всіх, але більшість висловила мені цю підтримку. Навіть давали якісь певні поради, розповідаючи, що вони очікують від мене і що вони хотіли, щоб я зробив у першу чергу для спортсменів, які знаходяться у збірній.

А вболівальники, як тільки дізнались, що я висуваю свою кандидатуру, писала в особистих повідомленнях і так висловлювали свою підтримку. Звичайно, надихнули мене більше працювати в цьому напрямку і все-таки балотуватися.

– Звідки взялася ідея розвіяти міфи, про які ви нещодавно писали у своєму Instagram? Наприклад, що ви замолодий для президента ФБУ.

– Ну, знаєте, коли я виставив свою кандидатуру і навесні заявив про це офіційно, багато хто з нинішнього керівництва федерації та тих, хто їх підтримують, почали поширювати думку серед тренерів, представників регіонів та делегатів, що я занадто молодий, що в мене немає команду і досвіду керівництва – тобто ті міфи, які я озвучував і розвіював. Я вважаю, що це не зовсім так.

І взагалі Україні треба відходити від цих совкових стереотипів, що молода людина не може керувати, що потрібно обов'язково мати певний досвід, щоб очолювати якісь організації.

І те, що поширювались такі чутки, що я, начебто, не спроможний знайти спонсорів або не вмію домовлятися, стало насторожувати. Тому я вирішив, що треба розставити певні крапки над "ї" і розвіяти ці міфи, щоб люди розуміли, що насправді не такий страшний вовк, як його малюють, і молоді люди теж багато чого досягають і можуть працювати у тих чи інших сферах не гірше за більш досвідчених.

– Але на самому початку історії з виборами, чи не було сумнівів, що ви ще занадто молодий і недосвідчений і краще ще трохи повиступати на біатлонних трасах?

– Звичайно, іноді є такі думки, що, можливо, ще треба було позмагатися, але професійний спорт не вічний, з кожним стартом і кожним роком я розумію, що цей кінець вже близький. Навіть зараз я змушений пропускати частину збору через те, що маю проблеми зі здоров'ям, турбує коліно. І розумію, що рано чи пізно зі спорту треба буде йти. І коли виставив кандидатуру на вибори, зрозумів, що завершення кар'єри вже близько.

Чесно, я навіть не замислювався над тим, що я надто молодий для цієї посади. Для мене було головне, щоб була сильна команда, яку я можу об'єднати і з якою зможу працювати і вирішувати ті проблеми, що зараз є у федерації. Головне, щоб поруч були професіонали, з якими ми зустрічаємося, обговорюємо і навіть дискутуємо з того чи іншого питання. І це нормально, бо буває, що тільки у дискусіях народжуються якісь рішення. Тому мені важливо було мати сильну команду професіоналів, які вже десь, можливо, працюють на біатлон, пов'язані з ним...

Мені тільки 31 рік?.. Ну це як подивитись – тільки 31 чи вже 31. Тому головне бажання. І я вважаю, що разом з сильною командою я спроможний впоратися з таким викликом.

– З якими моментами ви стикнулися у передвиборчій кампанії?

– От з цими міфами і стикнувся (посміхається). Стикнувся з тим, що відбувається певний тиск на тренерів. І тих, хто має власну думку, намагаються не допустити до звітно-виборчої конференції, хоча ці люди справді живуть біатлоном. І висувають у делегати, наприклад, директорів шкіл, які комплексно підходять до проблем біатлону і десь не розбираються в усіх тонкощах.

Ще більше почав спілкуватись зі спортсменами, суддями та тренерами. Стикнувся з тим, що проблем насправді набагато більше, ніж я навіть думав. І з одного боку це мене засмучує, що їх так багато, а з іншого – мотивує працювати більше і робити так, щоб усіх тих проблем не було.

– Ви визначили для себе напрями розвитку біатлону на найближчі чотири роки?

– Я майже 20 років у цьому спорті, і ці роки дають про себе знати. Можна сказати, що я вже злився з біатлоном, тому знаю про всі його проблеми – від самого нижчого рівня і до топ-спортсмена. У мене дружина зараз працює тренером у біатлоні. І я бачу на її прикладі, що сьогодні проблемі ті самі, що були тоді, коли я починав займатися. На жаль, за ці 20 років мало що змінилося. Тому з весни я багато спілкувався з тренерами і суддями і знаю про їх нарікання і про те, що їм потрібно.

Звісно, я готую програму розвитку біатлону – як я її бачу, як бачить моя команда. Ми для себе визначаємо основні цілі і пункти, над якими треба працювати першочергово, вже зараз. Щоб почати рухатися і запустити певні реформи у біатлоні і щоб він почав розвиватися.

Є пункти, які розраховані на довший період і потребують глибшого вивчення. І навіть певних змін до нормативних документів та законодавства. Доречі, вже готуються зміни, які стосуються пневматичного біатлону. Ми працюємо над кожним пунктом програми, щоб реалізувати його максимально якісно, швидко і без помилок.

– Чи могли б ви розповісти про свою програму?

– Звісно, коли я буду виступати перед членами ФБУ на звітно-виборчій конференції, то повністю оголошу програму і представлю свою команду. Але зараз цього зробити не можу, бо робота над програмою ще остаточно не закінчена. Ми кожен день ще обговорюємо важливі пункти і напрямки роботи, склад команди і хто яку нішу буде займати. Ще дискутуємо і працюємо. І в першу чергу це повинні почути члени ФБУ на самій конференції.

Але, звичайно, незалежно від результатів голосування, я готовий розповісти всім уболівальникам і любителям біатлону про основні напрямки програми і склад своєї команди. Щоб вболівальники, які є великою нішею і складовою українського біатлону, знали, чого він зараз потребує і які шляхи вирішення тих чи інших проблем потрібні.

– Біатлон – досить затратний вид спорту, і державного фінансування не завжди вистачає на всі потреби команд, та й роботу федерації також необхідно якось фінансувати, а для цього потрібні спонсори. Ви ведете якісь перемовини, чи, можливо, у вас вже є якісь спонсори та партнери, які готові допомагати?

– Так, ви праві, що біатлон – це досить дорогий вид спорту, і він потребує не тільки державного фінансування. Але зараз національна команда повністю фінансується державою, яка забезпечує всі навчально-тренувальні збори, участь у змаганнях. Навіть купівлю певного інвентарю закриває держава.

І завдання федерації – це додаткові витрати на ті програми, на які держава не може виділяти гроші. Чи іноді бувають такі моменти, коли потрібно дуже швидко щось купити чи оплатити переїзд для спортсмена чи якесь лікування. І через певну процедуру, бюрократію, держава просто не може швидко на це реагувати. У той момент потрібно, щоб включалася федерація і забезпечувала ці потреби.

Звичайно, що федерації необхідно мати кошти, певний бюджет. І для мене було одним із основних пунктів, щоб спонсори і партнери зацікавилися моєю посадою і зрозуміли, що український біатлон потребує допомоги. І я стикнувся з тим, що дуже багато людей, спонсорів, великих фірм готові допомагати нашому спорту. Але для них важливо, щоб гроші дійсно йшли на біатлон і була певна прозорість витрат цих коштів.

Зараз ми з командою провели деякі перемовини з кількома великими компаніями, які готові надати, я вам скажу, досить значні суми для українського біатлону. Зараз ми й далі ведемо перемовини зі спонсорами. І я думаю, що наш біатлон навіть у такий важкий для країни час не залишиться без додаткового фінансування.

Також нам треба пам'ятати, що всеукраїнська федерація завжди отримує дотації, певну допомогу від міжнародної федерації біатлону. І це дає змогу і буде давати у майбутньому фінансувати ті проекти і ту допомогу, яку потребує наш біатлон. Ця відбувалося й до повномасштабної війни, а після 24 лютого допомога збільшилась.

Наприклад, все літо всі навчально-тренувальні збори команди А забезпечувала міжнародна федерація та Мінмолодьспорт. І завжди були якісь програми фінансування від IBU – на розвиток біатлону, на закупівлю інвентаря. А коли був ковід, я знаю, що виділялися чималі суми на боротьбу з ним, на тестування тощо.

– Ви будете особисто присутнім на конференції?

– Так, я планую бути на конференції і озвучити всім делегатам свої напрямки програми та команду. Такого конкретного пункту, що обов'язково треба бути присутнім, немає. Але я думаю, що і для делегатів, і для моєї команди буде краще, якщо я буду присутнім фізично. І зможу вислухати питання делегатів.

– Ви плануєте ще змагатися цього сезону, якщо станете президентом федерації?

– Звичайно ціле літо я готувався до цього сезону, оскільки спершу ФБУ прийняла рішення про перенос виборів, які мали відбутися вже після закінчення воєнного стану. Але потім вона чомусь спонтанно все ж таки вирішила проводити їх. І десь через те, що увесь цей час я готувався і команда теж на мене розраховує, думаю, що незалежно від результатів виборів, я із задоволенням допоможу збірній. Можливо, ще сезон виступатиму, щоб підстрахувати і десь передати певний досвід своїм колегам по команді.

Але, звичайно, якщо ми виграємо вибори, то це рішення ми приймемо разом з президією та моєю командою. Подивимось на ті виклики, які будуть стояти перед нами, наскільки я зможу поєднувати в сезоні цю роботу.

Нам потрібно розуміти, що в принципі федерація і міністерство вже зарядили команду на сезон, все організовано. Бо основна робота федерації, як і спортсмена, проходить навесні і влітку, коли йде підготовка до сезону, а взимку ми вже пожинаємо плоди цієї праці. Тому, думаю, у будь-якому випадку, якщо у мене сильна команда, то вона зможе мене підстрахувати.

І у телефонному режимі 24/7 ми з командою зможемо вирішувати ті проблеми, які перед нами будуть стояти. Але конкретне рішення ми вже приймемо разом в залежності від того, яким буде результат виборів.