Архієрей спочив 2 листопада на 77 році життя після важкої, тривалої хвороби, повідомляти Центр інформації УПЦ.
При ньому почав своє відродження Свято-Успенський Святогірський монастир. Вінцем його таланту будівельника храмів став Покровський жіночий монастир у місті Красний Лиман, про який владика дбав до останніх днів.
Однак головним у житті схіархіепіскопа Аліпія було прагнення понад усе зберігати чистоту православної віри і піклуватися про порятунок душ його пастви. Він був духівником не тільки мирян, а й багатьох священиків і монастирів.
Схиархієпископ Аліпій народився 21 червня 1945 року в селі Маліївка Борівського району Харківської області.
У 1966-1970 навчався в Московській духовній семінарії.
У 1968 році прийняв постриг у Троїце-Сергієвій лаврі, висвячений у ієродиякона, в 1970 році - у ієромонаха.
У 1970-1974 навчався в Московській духовній академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов'я.
6 жовтня 1991 хіротонізований на єпископа Донецького і Слов'янського.
22 січня 1992 року відмовився підписати звернення Собору Української Православної Церкви до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II з проханням про надання автокефалії Українській Церкві. Крім нього, звернення не підписали єпископи Онуфрій (Березовський) і Сергій (Генсицький).
Був учасником Харківського Архієрейського Собору 27-28 травня 1992 року, на якому було прийнято рішення про відлучення від сану і заборону в священнослужінні митрополита Філарета (Денисенка).
8 грудня 1992 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Володимира почислений на спочинок на підставі власного прохання.
29 липня 1994 призначений єпископом горлівським і Слов'янським.
11 червня 1997 почислений на спокій через хворобу, прийняв схиму.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 16 вересня 2014 р.призначений вікарієм Горлівської єпархії з титулом «Краснолиманський».
4 жовтня 2014 року возведений у сан архієпископа.
