Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів протоієрей Володимир Пучков в коментарі для порталу «Православная жизнь».
«Ісус досить поширене в єврейському середовищі біблійних часів ім'я. На сторінках Святого Письма зустрічаємо його не тільки в зв'язку зі Спасителем. Відомо, що це ім'я носив наступник Мойсея, що ввів єврейський народ в Землю обітовану, Ісус Навин. Також в Книзі Діянь апостольських згадується волхв Єлима, якого також називали Варісус, тобто сином Ісуса, і ясно, що у випадку з батьком волхва мова йде явно не про Христа. Автор однієї з неканонічних старозавітних книг, Ісус син Сирахов, носив те ж ім'я», - сказав отець Володимир, передає Znaj.ua.
Відповідаючи на питання, чому Господь був названий цим ім'ям, священик закликав звернути увагу на перший розділ Євангелія від Матвія, де описано явлення Ангела Іосифу, що стало відповіддю на сумніви праведного старця з приводу вагітності Пресвятої Діви. «Сповістивши, що «Те, що народжується Нею від Духа Святого», Ангел передрік народження Сина, Якого повелів назвати Ісусом», - підкреслив він.
«Якщо Ісус - це ім'я Спасителя, то Христос - Його Божественний титул. Саме це слово означає «Помазаник». Помазання ж у біблійній традиції передувало виходу на відповідальне служіння, наприклад, царське або пророче. Служіння Ісуса - спасіння роду людського - служіння найвище. І помазання на це служіння належить Йому як Богу. В очах людей, Ісус з Назарета був зовсім не простий проповідник. У Ньому бачили пророка, воскреслого Предтечу, знову прийшовшого Іллю. Ісус Христос і цар Ізраїлів, і обіцяний Месія», - зазначив священик.
Далі протоієрей Володимир Пучков пояснює, чому Христом названий Спасителем.
«Святе Письмо показує ясну картину гріхопадіння перших людей. Головним наслідком падіння стала смерть. І нехай прабатьки не померли відразу, а прожили після вигнання з раю без малого тисячу років. Смерть, безумовно, спіткала їх, тільки ця смерть - духовна. У тілесній смерті душа залишає тіло, в смерті духовній душа розлучається з Богом. Адам і Єва, перш розмовляли з Богом лицем до лиця, згрішивши, ховаються від Нього. Зло, вчинене людиною, зло, що живе в людині, стає нездоланним бар'єром між людиною і Богом. З'явившись Мойсеєві в Синайській пустелі, Бог недарма назвав себе «Тим, Хто є», «сущим». Тільки Один Бог володіє буттям, всі створені істоти мають буття від Бога. Таким чином, гріхопадіння стало для прабатьків духовною смертю, а в їх особі і для всього людства. Люди, які народжувалися, проживали з гріхом все життя і, не маючи можливості позбутися від нього, після смерті сходили в пекло. Христос Своєю Хресною смертю врятував людину від духовної смерті», - пояснив отець Володимир.
