Про це пише у своєму блозі на сайті 112.ua Кирило Ковальчук. Матеріал публікується, як думка автора. Редакція не несе відповідальності і не перевіряє дані, надані і опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Звинувачення лідера опозиції Віктора Медведчука в контрабанді вугілля з непідконтрольних територій абсурдні, якщо врахувати, що в 2014 році влада офіційно дозволила ввезення вугілля з "ДНР/ЛНР". Якби цього не сталося, Україну накрила б хвиля блекаутів, а ціни на електроенергію злетіли б до небес.

За всі роки незалежності Україна не змогла подолати гострий дефіцит вугілля, що прямо впливає на ціну електроенергії і обмежує можливості теплових електростанцій виробляти її в достатньому для недопущення віялових відключень обсязі. Зараз питання також стоїть як ніколи гостро – в України є тільки третина вугілля від необхідного для проходження опалювального сезону обсягу.

Напрямків, з яких можна поставляти енергетичне вугілля, не так вже й багато – всього три. Україна може везти по морю дороге вугілля, придбане за цінами біржі Роттердама в Південній Африці, або вугілля за прийнятною ціною з Російської Федерації і шахт Донбасу. У 2014 році українська влада вирішила купувати вугілля з шахт, які залишилися на непідконтрольних територіях. Для цього державні шахти, розташовані в Донецькій і Луганській областях, були зареєстровані в Києві і отримували оплату в держбанках за фактом поставки вугілля.

У 2019 році група націоналістів з батальйонів "Айдар" і "Донбас" під керівництвом одіозних нардепів Семена Семенченка і Володимира Парасюка перекрили залізничне сполучення на одному з напрямків, за якими вугілля з непідконтрольних територій поставлялося в Україну (між станціями Світланове і Шепілове в Луганській області). Це призвело до гострої нестачі вугілля в Україні. Влада визнавала, що, якщо націоналісти перекриють ще дві залізничні гілки, в ряді українських міст згасне світло.

Популярні новини зараз

Рідкісне фото сім'ї Софії Ротару до трагедії спливло в мережі: "Шкода, що так рано пішов"

Огневич відкрила сорочку і збентежила величезним малюнком на цікавому місці: "Вирішила зробити собі тату"

Повернення Ольги Фреймут і Макса Єжова на "Танці з зірками" викликало різку реакцію: "Кошмар"

Головний хореограф "Танців з зірками" Шоптенко приголомшила поведінкою з учасниками шоу: "Давай, спокушай..."

Українців чекають нові обмеження з 1 листопада: що під забороною

Показати ще

З використанням вугільної продукції Україна виробляє близько чверті всієї електроенергії. 45% енергоблоків українських ТЕС (за встановленою потужністю) працюють на вугіллі антрацитової групи, і тільки близько 35% — на вугіллі газової групи, А 20% — на природному газі. При цьому споживання вугілля ТЕС, які в приватній власності (ДТЕК і Донбасенерго) в 3,5 разів більше, ніж станціями держкомпанії "Центренерго". Таким чином, теплова електрогенерація фактично більше залежить від приватних компаній, ніж від державних.

Основна частина вугільних ресурсів (92,4%) України зосереджена в Донецькому вугільному басейні. На Львівсько-Волинський басейн припадає всього 2,5% загальних ресурсів, і в основному це газове вугілля, тоді як більшість українських електростанцій працює на антрациті. Загальні ресурси вугілля в Україні, за різними оцінками, становлять від 100 до 117,5 млрд т, близько половини (45-46 млрд т) – це підтверджені ресурси. Дві третини цього обсягу-енергетичне вугілля, ще третина-коксівне.

Щорічно Україна направляє не менше 4,4% сукупних доходів на бюджетні дотації своїм державним шахтам. В основному це малопотужні і неефективні шахти зі складними гірничо-геологічними умовами. Вони і близько не покривають потреби країни в енергетичному вугіллі. На непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей Залишилося 85 шахт, або 57% від їх загального числа. На 60 з них видобувається цінне енергетичне вугілля. Війна вплинула на обсяги виробництва: сім шахт було зруйновано, а ряд з них зупинили роботу через військові дії. Але потім обсяги видобутку стали відновлюватися.

У 2014 році Україна почала імпортувати вугілля з Південної Африки та Росії. Влада тоді заявила, що купувати вугілля в "ДНР" і "ЛНР" не стане, оскільки це "фінансування тероризму". Високі ціни (близько 80 дол. за тонну вугілля на той час (2200 грн)) і обмежені можливості портової інфраструктури, що дозволяє приймати не більше 370 тис.вугілля на місяць, втім, незабаром змусили їх змінити своє рішення.

Наприкінці 2014 року українська влада підтвердила, що купуватиме вугілля у шахт, розташованих на тимчасово окупованих територіях. Уряд оприлюднив можливі схеми оплати за вугілля з окупованих територій: державні шахти з непідконтрольної території Донецької та Луганської областей були перереєстровані в Києві і отримували оплату в державних банках за фактом поставки. Потім банки перераховували гроші на зарплатні картки шахтарів. Ця схема дозволила отримувати вугілля за прийнятною ціною, зокрема на Трипільську ТЕС воно поставлялося по 1100 грн/т – в два рази дешевше, ніж вартість вугілля з Південної Африки, йдеться в доповіді Національного інституту стратегічних досліджень.

Найбільшу проблему представляла Логістика: вивезення вугілля залізницею ускладнювалося необхідністю перетинати лінію розмежування між підконтрольними і непідконтрольними територіями. При цьому частина залізничних колій в районах бойових дій були пошкоджені. Ускладнював питання дефіциту вагонів і палива для заправки локомотивів на непідконтрольній території. При загальному потенціалі видобутку вугілля 600 тис. т на місяць реальна пропускна здатність залізяки не перевищувала 500 тис. т. частково проблему можна було б вирішити шляхом транзиту частини видобутого вугілля через територію Росії, але ми ж пам'ятаємо: з 2014 року українська влада воліє стріляти собі в ногу і, швидше, зніме з українців останню сорочку, ніж сяде за стіл переговорів і попросить допомоги у РФ.

Питання забезпечення вугіллям продовжує стояти гостро. Минулої зими, на тлі морозів і дефіциту вугілля на ТЕС, Україна опинилася перед загрозою блекауту – ціни на електроенергію зросли до максимально високих значень. Якби влада їх не стримувала штучно, ситуація могла б бути патовою. Тоді ситуацію врятував імпорт електроенергії з РФ. Але в нинішньому році він заборонений.

І якщо минулого року частину блоків ТЕС вдалося запустити на газі, то в нинішньому році, коли ціни газу наближаються до позначки в 30 грн/куб.м, це неможливо. Зараз на початку опалювального сезону запаси вугілля на складах ТЕС складають лише третину від необхідного – 715,5 тис. т при необхідних за розрахунками Міненерго 2,5 млн т. В кінці вересня-за ситуації Кабмін звільнив заступника міністра енергетики Олексія Куракова, який курирував вугільну промисловість. Вугілля таке кадрове рішення правда не додало.

Купити вугілля на зовнішньому ринку – завдання нині не з легких. На тлі цін на газ, що перевалили за позначку в тисячу доларів, ціни на вугілля також б'ють рекорди. Про вугілля по 80 дол. за тонну тепер можна згадувати тільки з ностальгією – цінники невблаганно повзуть до 300 дол. за тонну вугілля. Китайський попит висмоктує вугілля з усіх куточків світу, навіть найвіддаленіших. Через зростання цін на електроенергію в Піднебесній зупиняються промислові гіганти, на межі колапсу опинилася будівельна галузь. На поставки в Китай переорієнтували практично весь свій експорт Росія і Казахстан.

Питання ставиться ребром. Стовпчики термометрів продовжують невблаганно повзти вниз, і це означає, що, якщо владі не вдасться знайти ніякого прийнятного рішення, взимку нам загрожує блекаут і віялові відключення через дефіцит електроенергії в системі. Україна може цього уникнути, тільки якщо знайде спосіб забезпечити свої теплові електростанції вугіллям. І тут, схоже, немає іншого шляху, крім відновлення економічних відносин з республіками Донбасу.

Якщо і зараз влада наслідує приклад своїх не менш патріотичних попередників, які прийняли таке рішення ще в 2014 році, країна зможе без праці пройти опалювальний сезон. Зниженню напруженості може допомогти скасування арештів вагонів, які накладені в рамках розслідування діяльності компаній, що звинувачуються у фінансуванні тероризму. В принципі зараз саме час провести ґрунтовну ревізію і переглянути ставлення до понять тероризму і його фінансування.

Зима покаже, що оберуть наші влади. Але схоже, що вони готові приректи українців на життя в холоді при свічках, тільки щоб надувати щоки і без усіляких підстав переслідувати людину, яка не тільки не боїться вголос говорити про раціональні шляхи вирішення проблем, але і готова їх сама вирішувати.